13012181530

Читать онлайн «ДО ЕР»

Автор Марианна Кияновская

«Вода тече, як перше, бо вода…»

«Якби мовчав, ти був би вартовим…»

«Вогонь чорніє. Хочеться вмирати…»

«Спорожнію — як жінка, як квітка тобі облечу…»

«Стежка світла сходжена птахами…»

«Ми нетутешні люди. Нас — нема…»

«Надто легко вертати і важко іти…»

«Ти мій, як покличеш, і шати — до ніг…»

«Тонко різано мармур, а надто його пелюстки…»

«Складало крила дерево у сніг…»

«Банкрутство осені, і золото — ніщо…»

«Кора сосни ховає запах хвої…»

«Призначення знаків — мовчати, бо речі і суті…»

«Вервицю нам мовлено з дна…»

«Незримий, як зозулина провина…»

«Очі воском печуть свічі…»

«Душа, упокоєна снігом, чекає Різдва…»

«Ген далеко ввімкнулась зірка…»

«Чи зрозумієш, чи приймеш покору…»

«Я хочу зіщулитись, втілившись в дику траву…»

«Дві статуї навік закаменілі…»

«Ім'я троянди — злаком а чи злитком?. . »

«Чи то букви мені чужі, чи хвилини мені діряві…»

«Можливо, це спротив. Суха скрупульозна жага…»

«Люби мене, не дай мені піти!. . »

«Душа душею, а життя життям…»

«Дитя у лоні зойкне — і замовкне…»

«Кипітимуть русла. Застигне на стеблах роса…»

«Вже клени в вітер впряжені, як коні…»

«Сила і мякість живої води…»

«Моє знання — важке і незбагненне…»

«Є нагота коня у літній зливі…»

«Я можу забути в котромусь з своїх перетворень…»

«Ти йдеш, як дощ, ти зважуєш слова…»

«Ця любов — неначе упівсерця…»

«Це місяць трутизни зелених врун…»

«Вже майже вечір. Що тобі до мене?. .

»

«Скупа надія, наче липи запах…»

«Ми стрілися ще до передчування…»

«Сонце знову болить. Я запитую, ким воно стало…»

«І все-таки ми будемо на «ти»…»

«Жити довго — а потім почати…»

«Не знаю, хто винен у звершенні Божого літа…»

«У цьому промінні, у цьому його безгомінні…»

«Стоїмо у саду. Золоте нетутешнє…»

«Люби мене. Я буду мовчазною…»

«Твоя доступність вища, ніж слова…»

«Якщо ти є, чому тебе немає?. . »

«Не прагну достукатись, віриш? Лиш прагну ввійти…»

«Гортаю трель сліпого солов'я…»

«В нас насправді нічого нема, крім початку кінця…»

«Блукатиму садами обома…»

«Чверть на першу. Полудень уповні…»

«Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі…»

«Безпеки не існує. Ризик — міра…»

«Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли…»

«Їм яблука, і ще вони гіркаві…»

«Не содом, а сад посеред лісу…»

«Всю безжальність мою…»

«Це не любов. Це втрата суєти…»

«Мурую сад, де безліч птиць і духів…»

«Навіки нерухомі, слід у слід…»

«Спіткає тварину, яка залишилась без дому…»

«І рай, і яр, а яром — вододіл…»

«Я ще — мов глина Божа, ще м'яка…»

«Ми надто злі і надто нетерплячі…»

«Заки сонце не встане, збиратиму роси отруйні…»

«Заповзає вуж в своє обійстя…»

«Несите світання вихоплює сонце зі сходу…»

«Нагою прийшла я у світ і нагою піду…»

«Наш страх, немов химерний шовкопряд…»

«Я люблю тебе з мукою світла, що ріже повіки…»

«А мох у фортечних садах був колючим…»

«Чистота замовкання заклякне і стане камінням…»

«Скільки збіжжя піде за водою, і скільки млинів…»

«Не віддай мені світу, тамуй мене з болю, бо біль…»

«В полях, вздовж яких не ходила, не плакала, не…»

«Цю хвилю розтято на тіло, півтінь і півтон…»

«Час обмежено пам'яттю…»

«Зробись для мене каменем, підемо…»

«Я у тобі беззахисна, як сон…»

«Днесь зникоме сумління, і капає з ранки вода…»