Читать онлайн «ДО ЕР»
Автор Марианна Кияновская
Annotation
У цій книжці вибраного вірші Маріанни Кіяновської об'єднані одним внутрішнім сюжетом — епічним, міфологічним — любові як способу світотворення. Попри те, що «ДО ЕР» писалася впродовж майже 20 років, понад півсотні поезій, написані в останні роки, публікуються вперше.
Маріанна Кіяновська
«Бути з тобою. Бути тобі — і вмерти…»
«Осмислюю тебе на приступці трамваю…»
«Відсутні береги у кровотеч…»
«Безслідна і невидима, як вовк…»
«Дидактика смерті. Ти тяжчий мені від брата…»
«Тут немає могил. Тут самі ятері в порожнечі…»
«Мені з передсвіту дано і наречено див…»
«У землю увійди — і так собі заплач…»
«У темряві прокинусь — адже спала…»
«Сіна стіжок в оправі стерні і моху…»
«Заспіткаю тебе не при камені — на траві…»
«Я здивована сном, не упізнаним тут сьогодні…»
«Я твоє місце сили. Мандруй без мене…»
«Чи спитаєш мене про мої імена…»
«Тільки смерть не розлучить нас…»
«У Божий голод намолю зерна…»
«Я сумна по вечері. Нанизано дрібно дахи…»
«Не відгадуй мене. Нас єднає єдине мовчання…»
«Травнева епістола болю — мені від птаха…»
«У цих закапелках — ще з літа — цькування і гони…»
«Згасають дерева твої голосами чужими…»
«Марку Аврелію, у дзеркала Дунаю…»
«Наші міста — під високими травами…»
«Будь собою, поки…»
«Вишиватиму шовком шрами твоїх знамен…»
«Ти прозорий, як я. Ти щоразу приходиш сюди…»
«Зненацька знерухомлені ліси…»
«Віруй, що світ цей білий — стрімкий, як вежа…»
«Я сьома сама. Наді мною — світила світів…»
«Скорочую вічність між нами на тричі по три…»
«За стільки років — тільки два листи…»
«Відчитаю світи із долонь пташенятам і птицям…»
«Хай Бог мені простить мій мармуровий кашель…»
«Кохаю тебе — обережно, тривожно, натужно…»
«Анатомія втечі у жили чи травня, чи літа…»
«Смирення хаос, почуттів гармидер…»
«Вивищую тебе, вивіщую, як вмію…»
«Мене не впізнаєш, як тих, що приходять уперше…»
«Зіграємо в партію долі, де чорне і біле…»
«Наглядати, збиваючи з квітів пилок…»
«Отже, звідки ітиму в прозорі поля неповернень?. .
»«Я тобі прикипіла. Я мала б тобі відтекти…»
«Епопея граніту. Стрункі обеліски серцям…»
«Нащадок на щодень, на те вона й пітьма…»
«Ти мовби приходиш в алею, що ніби без меж…»
«Я надто жінка. Знаєш, я така…»
«Ця карафка — як доля, однак — недолито вина…»
«Пишу я грішно. Як мені втекти…»
«Шукаю дім. Ключа при нім печать…»
«На столі залишаю щоразу папір і папір…»
«Зламався світ об серце: не люби…»
«Я смертниця міста, в якому бракує тебе…»
«Сухі монастирі порожніх гнізд…»
«Ніхто не вічний, тож ніхто не з нами…»
«Прийшов, побачив, переміг, знесилів…»
«Яструбине вино, яструбине крило для Марії…»
«Заподію випите вино…»
«Зітни мене стеблом — і кинь на брук…»
«Історія вбивць — як остання межа неприбулих…»
«Не смертні ми. Кому потрібна смерть…»
«Брестиму за вітром в його володіння казкові…»
«Землисті звуки чорні і гіркі…»
«З мого дому виходимо двоє — не смерть і не я…»
«Ти не прийшов, і камінь не проріс…»
«Ти все ще здатний чути острови…»
«Люблю тебе. Це віра. Це спосіб жити…»
«Я ні про що не згадую. Я є…»
«О пане муки, що мене карає…»
«Торкають зір полотна забуття…»
«Так легко йти самому попри дощ…»
«Життя, як мито, сплачено до решти…»
