Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886).

Не зазіхаючи на царину літературознавства, історик Ярослав Грицак пише біографію літератора, який своїм внеском в історію заслужив увагу не лише від шанувальників красного письменства, бо визначально вплинув на формування ідентичности багатьох своїх сучасників. Дослідник, зрозуміло, знає кінцевий наслідок Франкових інтелектуальних зусиль, але відкидає, як він каже, «одну з найбільших спокус в історіописанні» – телеологію, намагання оголосити той варіянт розвитку історичних подій, що вже зреалізувався, єдино можливим і наперед визначеним. Погляд на Івана Франка як на національного поета і навіть національного провідника, що ставив собі за мету перетворити руське селянське суспільство на українську модерну націю, безперечно слушний, але в обмеженні цієї багатогранної особистости лише до такої функції стільки ж правди, скільки було її в радянському франкознавстві, що силкувалося подати «Каменяра» винятково як «революціонера-демократа». Автор аналізує все розмаїття можливих ідентичностей Івана Франка, який замолоду «потрафив бути і соціялістом, і феміністом, й атеїстом, і проповідником вільної любові». Він розглядає особистість поета на тлі малих спільнот, із якими той узаємодіяв (присвячуючи кожній із них спеціяльний розділ: «Франко та його селяни», «Франко та його Борислав», «...та його жінки», «...його євреї», «...його читачі»), а літературні тексти ставить у контекст тієї доби, у якій вони виникали. Тобто намагається співвіднести особисті мотиви творення модерних ідентичностей і суспільні можливості, що існували для цього на батьківщині письменника – в австрійській Галичині, яка упродовж Франкового життя (1856–1916) була об’єктом докладання самоствердних зусиль українського, польського, єврейського та російського націоналізмів. На момент народження Франка тут можна було нарахувати найбільше кількасот, якщо не кількадесят людей, які думали про себе як про українців; на час його смерти число їх зросло настільки, що в Галичині заговорили про її «українське завоювання». Ярослав Грицак пропонує читачеві поміркувати над тим, скільки випадковости і скільки закономірности в тому, що здійснилися пророчі візії Івана Франка, а не, припустімо, галицького москвофіла Івана Наумовича, який був певен, що в Галичині ніколи не скажуть: «Я не русскій, я українець». Книга «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886).» автора Ярослав Грицак оценена посетителями КнигоГид, и её читательский рейтинг составил 8.80 из 10.
Для бесплатного просмотра предоставляются: аннотация, публикация, отзывы, а также файлы для скачивания.