Читать онлайн «Трохи надії»

Шановний читачу!

Спасибі, що придбали цю книгу.

Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.

Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.

Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!

Про автора

Едвард Сент-Обін народився в Лондоні 1960 року. До серії його романів про Патріка Мелроуза, що викликали в публіки таке нестримне захоплення, належать «Не зважай», «Паскудна звістка», «Трохи надії» (раніше надруковані разом як трилогія під спільною назвою «Трохи надії»), «Молоко матері» (цей роман увійшов до короткого списку Букерівської премії 2006 року) та «Нарешті».

1

Патрік прокинувся з розумінням того, що бачив сон, тільки от що саме йому снилося, пригадати не міг. Із добре знайомим відчуттям дискомфорту він намагався відновити те, що мить тому вислизнуло за межу свідомості, залишивши по собі дуже впізнавану порожнечу, подібно до того, як вихор, у якому на дорозі крутиться клоччя старих газет, дає тобі знати про те, що тут нещодавно промчала автівка.

Патрік подумав, що, можливо, корінь усіх його негараздів ховається в уживанні неправильної лексики. Ця раптова іскра натхнення допомогла йому скинути з себе ковдру й замислитися про необхідність встати з ліжка. Він обертався у сферах, де слово «благодійність», неначе вродлива жінка, за якою повсюдно тягається ревнивий чоловік, неодмінно супроводжувалося словами «обід», «комітет» або «бал». На «співчуття» ні в кого не бувало часу, а «поблажливість» (обов’язково «неприйнятна») часто фігурувала в ремствуваннях на закороткі строки ув’язнення. Проте Патрік знав, що його проблеми були набагато більш фундаментальними.