Читать онлайн «Правда Кобзаря.»

. - ... j _I:IIIt . HiI1 {І) ЇJ Iii  СУСПІЛЬНО  ПОЛІТИЧНА БІБЛІОТЕКА Ч. ХІІ Василь Варка Scanned Ьу Олеr В. Боrуславський ПРАВДА КОБЗАРЯ f2u.  N1-иУ 1\ck1 . () Ji t' /h-  Ко СМА>'"\ Ш 11. --, '11 Ir, \ Я 1'Кfv'v-j /r,"t 6 fцf. >-{ C\l' Видавництво І!ролоr  1961   /)<. с, %\\b"L Проект зі збереження видавничої спадщини української еміrраціії  ВИЗВОЛЕННЯ ШЕВЧЕНКА PROLOG, INC. Проти привиду TeMHoro, ЯКИЙ, на nporолошення Маркса і Енtельса, «бродить по Европі», заrро- жуючи революційною помстою і диктатурою всім,  ось, ніби світлий з'явець проти Нboro, через KOp дони країн і декади новочасся переходить досвіт- ня постать поета, КОЛИIUНЬоrо кріпака, щО ВИЗВ лився: віщуе всім добро і правду, братерСТ'Во і волю. Але в століття від CBoro народження Шевченко, поет невмирущий, поволі знов потрапляе в крі- паччину, rіршу, ніж була до викуплення, і ніж тюрма фізична. Друrа неволя поета духовна: в царстві червоної пітьми Леніна, в світоrлядовій в'ЯЗіНИ ці, яку вибудували, мов ідеолоrічну Kaтopry, Ста- лін і йоrо переемці. Коли численних в'язнів 06ертано хатуваннями в «Boporiв», ЩО «признали ся» , то постать Шевчен- ка, навпаки, з незамиримоrо Bopora «розпинателів», проrолошено їхнім провісником і «своїм» співцем. Найrірший ocтpor спіткав поета! А він передчу вав нещастя... Декотрі з поем  ЦЇJIKOM пророчі. Скажім, «Наймичка»: доля самотньої матері, що з дитям ходить, ридаючи, серед пану, де навкруrи непровидний туман. Потім поrибельна недоnя роз- ДОСЛЩОО-Бидавниче об'еднання пролоr 875 West End Ауе. , New York 25, N. У. з  ділила матір і дитя  воно виростае в чужому дво- рі. І там стала рооити наймичкою невпізнана мати. Радіе на сина вдень; а ввечорі «долю проклинае, тяжко, ва,}кко плаче. Це  сьоrоднішня 'Україна, в якої комуністична недоля відібрала свободу і материнське право зва- ти ціле покоління синів і дочок  своїми дiть ми. Якщо давній наймичці поталанило бути в дво- рі добрих людей, то сьо:rоднішній матерінаймичці 'Україні випала ripKa біда: в дворі правителів лю- тих, які відняли право навіть казати правду дітям і вчити материнської віри життьової. Страхом, пе- реслідуванням, розором, ооманом, тюрмою і смертю відірвали покоління дітей від серця матері, яке світить живими правдами. А натомість оточили в червоний туман ,де матері  тільки плакати, пе- реходячи через заrрабовані ниви. І скарбницю думок материнських, виспіваних од- ним із синів, ніби через одкровення: «Кобзар» обку- рено в той туман, до запаморочення поrлядів і не- впізнання. Поставлено перед очі народу новостворену по- стать Шевченка :не таку, як в дійсності. Не знай- ти обличчя поетовоrо, бо був непохитний против- ник кожноrо знущання і rвалту над людськими душами, а тут виліпився вид безсердечноrо піїти, який «підтакуе», зrідний з пекельністю сталінщини і її продовженнями, ніби котрий партійний чинов ник віршоробства, 06цяцьков,аниЙ орд€'Нішками і медальками. Дивно! Наrадуе випадок, що стався недавно: в Брюсселі продавано два бронзові бюсти XVIII століття зображення римських вояків, одяrнених кольчу- rою. Антиквар купив їх і повіз додому. Йоrо пасерб, компаньйон в справах, зауважив, що одна з rолів нещільно тримаеться, і коли спробував скріпити її, то бюст розпався. В середині виявилась дерев'яна скринька, обв'язана пурпурними шов ковими биндами, з важкою печаткою і написом в латині: Сар. S. Felix. М. Зразу антиквар покликав сусі:дньоrо священика, який сказав, що скринька е реліквійна і напис означае: rолова Святоrо Фелікса Мученика.