Читать онлайн «Метелики на шпильках»

МЕТЕЛИКИ НА ШПИЛЬКАХ

       Дарка народилася в другій половині червня. Коли минаються суниці, а починають бриніти ранні вишні. Тому Дарчині уродини припадали все на двадцять дев’ятого червня.

Від сьомого (а може, скорше?) року життя мала Дарка кілька брунатних веснянок (якби горобчик на­дзьобав) на насаді вигідного (бо трохи заширокого) носика й свої мрії, що про них ніхто не знав. Інколи вечером, коли сон підсувався до ліжка так близенько, що своїми мохнатими пальцями торкався повік, Дарка бачила двад­цять дев’ятого червня, який вимахує не то бомбоньєрою з цукер­ками, не то листівкою з голубчиком, що несе лист у дзюбку.

Часом замість голубчика був віночок-серце з незабудьків з на­писом: „У день Янгола“.

Не треба казати, що листівка мусіла мати марку, перебиту поштовою печаткою, мусів принести її сам листоноша і в сам день її уродин.

Такі були таємні бажання Дарчиного серця. Але ж хто мав це відгадати?

Одних уродин, коли Дарка не вміла так повестись, щоб вигля­дало, що вона тішиться з дарунків, мама розсердилася й назвала її „невдячною дитиною“. Дарка не хотіла зробити мамі прикрости: до вечора того дня вихвалювала всі до одного дарунки й бігала по кімнатах, якби з надміру радости. Та це небагато помогло: мама зразу пізнала, що вона вдає.

Вечором прийшла до неї до ліжка бабця й випитувала, чи її ча­сом не болить щось у грудях, може, має коли памороки, може, почувається так, якби велику дорогу зробила? Дарка на все від­повідала: ні, ні, ні.

18

Рано, перед сніданням, примусили її випити якийсь гіркий чай: по цьому пізнала Дарка, що її вважають за хвору. Щоб не при-спорювати журби мамці й бабці, постановила Дарка забути й пе­реболіти листівку з голубчиком. Потім ще щось раз чи два сни­лося Дарці, що звідкись, аж з Америки, прийшла на її адресу листівка з парком. Але це був тільки сон, бо Дарка нікого в Аме­риці не мала.

Проте не треба занадто нарікати, бо одних уродин (Дарці ми­нув, власне, дев’ятий) сталося щось несподіване.

Бабця подарувала їй два золоті. Це ще не все. Дарці сказали, що вона може з тими грішми робити, що сама схоче. Дарка аж вірити не могла. І мама це відразу пізнала по її очах. Дарка має очі сірі, як осінні тумани, але, коли Дарка тільки подумає собі неправду, вони стають темні. Такі темні, як доспілі сливи, й все розбігаються на боки. Тому в Дарки багато клопоту з правдою й очима, що темнішають від гріха.

Так було й того разу, бо мама ще раз сказала, що з грішми може Дарка робити, що сама схоче.

Може старцеві подарувати їх, хоч розумна дівчина цього не зробить.

Може за всі нараз купити собі цукерків – хоч так роблять тільки немудрі й лакомі діти.

І тоді Дарка вперше у житті пожалкувала, що вже на світ прийшла розумною дівчинкою.

Два дні й дві по половині ночі думала Дарка, що з грішми зробити. Третього дня, хоч як це було неймовірне і смішне, мусі-ла собі сказати, що вона одна має більше розуму, як тато, мама й баба разом: Дарка рішила купити собі листівку з голубчиком.

Навіть не уявляла собі, що в сільській крамниці можна за без-цінь таку чудову листівку дістати.