Роман Іваничук
Четвертий вимір. Шрами на скалі
Четвертий вимір
Частина перша
Усі ми однако на волі жили,
Усі ми однако за волю лягли;
Усі ми і встанем…
Нехай кожен висловлює, що йому здається правдивим, але правда сама хай буде залишена Богу.
Вересень, 1881, Тифліс.
ДеньЩе почувався спокійним; учений російський світ, який з'їхався в Тифліс, у цю хвилину був далеко, проте вже манив і лякав, мов безодня; Гулак боявся зустрітися з ним, він давно звик до свого разміреного життя, і раптом усе може полетіти шкереберть – від радості а чи від болю; рівноапостольна Ніно, вбережи мене від нових тривог, я хочу бути довіку поряд з тобою у храмі своєї душі…
Та починався день. На гребінь гори Махати, що за Курою, повільно виливалася магма сонця й ціпеніла серпиком, півкулею, врешті тацею в прохолодному повітрі. У храмі Сіоні загорілися синьо-коричневі вітражі, померкли жовті пучки пломінців на свічках, священик, поблагословивши мирян, що прийшли на заутреню, зачинив царські врата.