Читать онлайн «Давня казка»

Автор Леся Украинка

Леся Українка

ДАВНЯ КАЗКА

Ви щасливі, пречистії зорі

Ви щасливі, пречистії зорі,ваші промені – ваша розмова;якби я ваші промені мала,я б ніколи не мовила слова. Ви щасливі, високії зорі,все на світі вам видко звисока;якби я так високо стояла,хай була б я весь вік одинока. Ви щасливі, холоднії зорі,ясні, тверді, неначе з кришталю;якби я була зіркою в небі,я б не знала ні туги, ні жалю.

Давня весна

Промінням грала, сипала квітки,Вона летіла хутко, мов стокрила,За нею вслід співучії пташки!Все ожило, усе загомоніло —Зелений шум, веселая луна!Співало все, сміялось і бриніло,А я лежала хвора й самотна. Я думала: «Весна для всіх настала,Дарунки, всім несе вона, ясна,Для мене тільки дару не придбала,Мене забула радісна весна». Ні, не забула! У вікно до менеЗаглянули від яблуні гілки,Замиготіло листячко зелене,Посипались білесенькі квітки. Прилинув вітер, і в тісній хатиніВін про весняну волю заспівав. А з ним прилинули пісні пташині,І любий гай свій відгук з ним прислав. Моя душа ніколи не забудеТого дарунку, що весна дала;Весни такої не було й не буде,Як та була, що за вікном цвіла.

Хотіла б я піснею стати

Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зоріПолинути співом дзвінким,Упасти на хвилі прозорі,Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мріїІ щастя моє таємне,Ясніші, ніж зорі яснії,Гучніші, ніж море гучне.

Давня казка

Може б, хто послухав казки?Ось послухайте, панове!Тільки вибачте ласкаво,Що не все в ній буде нове. Та чого там, люди добрі,За новинками впадати?Може, часом не завадитьІ давніше пригадати. Хто нам може розповістиЩось таке цілком новеє,Щоб ніхто з нас не відмовив:«Ет, вже ми чували сеє!»Тож, коли хто з вас цікавий,Сядь і слухай давню казку,А мені коли не лаврів,То хоч бубликів дай в’язку.